іВ анексованому РФ Криму ФСБ масово викликає на «бесіди» представників місцевих наукових, громадянських та політичних кіл. За десятиліття в російських реаліях такі «запрошення» отримували багато кримчан. Деяким після цього довелося залишити Кримський півострів. Навіщо ці «бесіди» російським спецслужбам, про що на них говорять та які наслідки після цього можуть бути, розповідаємо в матеріалі Крим.Реалії.

Великий резонанс у Криму та за його межами викликало затримання в Криму Ленори Дюльбер – політологині та соціологині. Колишня викладачка Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського раніше була консультантом виборчих кампаній та менеджменту комерційних проєктів. Після російської анексії Криму вона зайнялася дослідницькою роботою і вела ток-шоу «Merkez» студії «Qaradeniz production». Ленора Дюльбер є співавторкою монографії-соціологічного дослідження «Кримські татари в умовах трансформації політичного простору». Ця робота привернула особливу увагу російських силовиків, які наскочили додому до кримчанки на початку грудня.

«У Криму ведеться боротьба за виживання»

Додому до Ленори Дюльбер прийшли близько 20 озброєних силовиків РФ. Її мати розповіла «Кримській солідарності», що вони провели «показово детальний обшук»: переглядали кожну книгу, документи, сторінка за сторінкою вивчали її дисертацію. У самої Ленори Дюльбер вилучили мобільний телефон та комп’ютер, а її відвезли до Сімферополя. Пізніше з’ясувалося, що кримчанку відпустили, провівши з нею «бесіду».

Після цього у «Кримській солідарності» повідомили, що видалили відео після обшуку в будинку Дюльбер на прохання її родини.

Ім’я Ленори Дюльбер у багатьох у Криму на слуху. І не лише через професійну діяльність, а й через громадянську позицію. Після російської анексії Криму вона не боялася публічно висловлюватися про проблеми, з якими зіткнулися його жителі внаслідок подій 2014 року.

У 2018 році кримчанка виступала на конференції ОБСЄ з прав людини у Варшаві. Вона розповідала, що російська анексія Криму змінила характер соціальних відносин на півострові, де «домінують цінності виживання, а не людського розвитку».

«З появою на території півострова РФ, Крим став «сірою зоною» з безліччю ризиків як економічного характеру, так і гуманітарного. Відсутність у чинної в Криму влади чітких програм соціально-економічного розвитку півострова, вплив санкцій та небажання російської влади виходити з цієї зони турбулентності, актуалізують традиційні цінності, що, звичайно ж, впливає на модель поведінки громадян. Яка мотивація людей? Громадянам необхідно вижити. Через цю прив'язку до виживання соціально-економічні проблеми стають основною мотивацією. Не реалізація свого творчого потенціалу, ні професійна реалізація, ні участь у соціально-політичному житті, а саме збереження себе фізично. Ведеться боротьба за самозбереження, яке, на жаль, не гарантоване державою, а значить – усі життєві принципи продиктовані боротьбою за виживання», – цитував її виступ журналіст Антон Наумлюк.

Ленора Дюльбер також звертала увагу міжнародної спільноти на те, що на тлі систематичних обшуків і затримань кримчан російськими силовиками місцевим жінкам вимушено доводиться займатися правозахисною діяльністю, щоб «протистояти тиску з боку російської влади», залишаючи при цьому «улюблену справу, роботу, в якій вони могли б реалізуватися».

Вона акцентувала увагу на громадянських журналістах, які в російських реаліях стали новим явищем у Криму у відповідь на «відсутність вільних ЗМІ та адекватного, справедливого правосуддя».

Усі ці теми замовчуються російською владою та підконтрольними їй ЗМІ у Криму.

Ленора Дюльбер публічно говорила і про переслідування кримських татар російськими силовиками, заявляючи, що «чинний режим обрав тактику маргіналізації кримськотатарського народу» та формування в кримському суспільстві «негативного образу кримських татар – «злочинців», «п’ятої колони», певної загрози для «стабільності й порядку».

«Є спеціальна кімната для «бесід»

Надзвичайний і повноважний посол України в Туреччині, колишній політв’язень Наріман Джелял назвав затримання Ленори Дюльбер «черговим тиском на представників кримськотатарської спільноти та незалежних дослідників», а також «продовженням системного переслідування всіх, хто не мовчить і не приймає окупацію».

Раніше Наріман Джелял, будучи журналістом і представником Меджлісу кримськотатарського народу в Криму, теж проходив через «бесіди» та допити у ФСБ.

«Будучи на допиті у справі Ільмі Умерова (заступника голови Меджлісу – КР) у ФСБ, нам прямо натякнули: «Забудьте таке поняття, як Меджліс кримськотатарського народу і не намагайтеся себе з ним ідентифікувати. В іншому випадку нам доведеться порушувати кримінальні справи». Ну, ви розумієте, слідчі завжди намагаються виглядати добрими», – переказував він суть таких заходів у 2016 році.

Згодом щодо Нарімана Джеляла російські силовики порушили кримінальну справу за звинуваченням у диверсії на газопроводі в Перевальному під Сімферополем, і він давав свідчення з мішком на голові.

Раніше через «бесіди» ФСБ проходили й інші представники кримської інтелігенції. Філолог української мови, біохімік, кандидат біологічних наук з Ялти, колишній співробітник Нікітського ботанічного саду Гурій Корнільєв вимушено отримав такий досвід після того, як відмовився від російського громадянства у Криму. З 2024 року він живе на материковій частині України, оскільки російська влада закрила йому шлях додому.

У 2017 році Гурію Корнільєву зателефонував на мобільний телефон невідомий номер. Співрозмовник представився представником ФСБ і сказав, що кримчанин має приїхати на «бесіду». В іншому випадку його приведуть примусово. Не чекаючи такого сценарію, кримчанин приїхав до офісу ФСБ у Сімферополі. «Бесіда», за його словами, тривала дві години.

«Це була, як я розумію, спеціальна кімната, де проводять такі «бесіди». Спочатку розпитували, хто я за професією, де народився, хто мої батьки. Потім основна суть питань зводилася до одного: чому я досі не поїхав із Криму? Розпитували, з ким я спілкуюся, кого знаю, зокрема, з ялтинських есперантистів, до яких я мав стосунок. Запитували, чи є в мене знайомі в Меджлісі кримських татар. Одне з питань було: чи підтримую я зв’язки зі звільненими з Нікітського ботанічного саду та як розцінюю їхнє звільнення? З цього можна було зрозуміти, чи існує таке приховане співтовариство звільнених. Періодично співробітникові ФСБ, який мене «інтерв’ював», телефонували, він виходив. Було враження, що за нашою бесідою стежили ззовні через відеокамеру», – розповів він Крим.Реалії.

За словами Гурія Корнільєва, представники ФСБ РФ спочатку цікавилися кожним співробітником Нікітського ботанічного саду та їхньою позицією щодо російської анексії Криму 2014 року. Після цього було звільнено кількох осіб, включно з тими, хто не взяв російський паспорт.

При цьому керівництво Нікітського ботанічного саду публічно не заявляло про жодні перевірки ФСБ та звільнення співробітників.

«Силовиків цікавлять настрої, про які не говорять уголос»

Під час «бесід» у ФСБ силовики, як правило, цікавляться настроями всередині кримського і, зокрема, кримськотатарського середовища, які «не завжди бувають публічними і про які не говорять уголос», зазначив Крим.Реалії кримський правозахисник на умовах анонімності.

«Їх цікавлять зв’язки кримськотатарської діаспори за межами Криму, наскільки вони міцні та наскільки в принципі кримські татари за межами півострова здатні впливати на ситуацію та настрої в Криму. Ставлять багато різних питань. Не можна сказати, що силовики працюють за шаблоном. У кожному конкретному випадку відпрацьовуються, крім загальних цілей, ще й вужчі прикладні завдання залежно від того, чим людина займається у Криму. З кожним із затриманих обговорювали питання, наскільки вони активно сприяють чи, навпаки, протидіють інтеграції кримських татар у російські реалії Криму. Як вони позиціонують себе як провідники цієї інтеграції чи люди, які протестують та чинять опір цьому процесу. Такі затримання та «бесіди», зокрема, спрямовані на те, щоб прискорити процес інтеграції кримських татар у російське суспільство за допомогою тиску, залякування тощо», – стверджує наш співрозмовник.

Російське законодавство дає можливість затриманим не відповідати на питання силовиків і не свідчити проти себе. Але не всі «бесіди» відбуваються у чистих слідчих кабінетах і ніхто не знає, «де лежить межа між «бесідою» та реальною кримінальною справою, ув'язненням», зазначає правозахисник.

Метою «бесід» у ФСБ не завжди є тиск на людей, а часто це спосіб збору потрібної їм інформації, вважає Гурій Корнільєв.

«Метою таких «бесід», мені здається, є не стільки тиск, скільки все-таки збір інформації та вивчення тих, кого на них викликають. У психологічно складних умовах, які вони створюють, людина може проговоритися про щось. Можливо, у ФСБ є фахівці, які можуть вивчати людей за мімікою, людськими реакціями на питання. За «бесідами ні про що», за абстрактними темами насправді може бути прагнення отримати потрібну силовикам інформацію. Найбільше їх, звісно, цікавлять зв’язки та ваші можливі наміри, які вони можуть оцінити з розмов із вами», – вважає він.

«Сміливі стають мішенню»

Зіткнутися із силовою системою Росії у Криму сьогодні може кожен кримчанин, а особливо представники наукових та інтелектуальних кіл, зазначає народний депутат України Таміла Ташева.

«У реаліях окупованого Криму будь-хто, хто досліджує правдиву історію, хто зберігає культуру і має сміливість говорити, автоматично стає мішенню для окупаційної адміністрації. Мета окупантів незмінна вже понад десять років: залякати, придушити волю кримськотатарського народу та витіснити корінний народ за межі рідного Криму. Вони намагаються знищити тих, хто є носієм інтелектуального потенціалу нації. Цей конвеєр репресій зупиниться, лише коли російські окупанти остаточно і назавжди підуть із нашої землі», – каже вона.

Протягом десятиліття в російських реаліях у Криму спостерігається масовий відтік фахівців та молоді. Це визнає, зокрема, і підконтрольна Кремлю місцева влада. Не останню роль у цьому процесі відіграє «атмосфера диктатури» та примус до публічної підтримки путінського режиму, вважають експерти.

Влада РФ заперечує політичні репресії на Кримському півострові.